БАЛАДА ПРО ДАВНІ ВІКИ
Тема: «Балада про давні віки».
Мета: донести школярам історію створення рідного міста Володимир-Волинський у формі інсценівки;
розвивати сценічні уміння та навички, виразне декламування вивченого;
виховувати гордість за свій народ та його більш ніж тисячолітню історію;
формувати патріотичні почуття та любов і пошану до тих, хто береже народні традиції.
Жанр: інсценівка легенди про створення рідного міста.
Хід заняття
УКРАЇНОЧКА (виходить разом с хороводом дівчаток, який танцює та розпадається на групки. Зупинившись на передньому плані коло тину, говорить):
Коли натомлене сонце схилилось додолу, до гурту підійшов сивочолий старець з торбою за плечима, а з ним - юна дівчина-поводирка у вишитій сорочці.
ДІДУСЬ (шкутильгаючи, повільно виходить з-за куліс): Здрастуйте, люди добрі! Чи приймете нас до гурту?
УСІ (хором): Доброго здоров"я, дідусю! Приєднуйтесь! Хто ви і звідкіля?
ДІДУСЬ сідає на колоді, крекче, простягує ноги.
УКРАЇНОЧКА: Мій дідусь-співець.
Торкнеться він струн голосистих перстами -
і пісня поллється над нами:
балада про давні віки, про походи,
про рідную землю, про княжі незгоди-
про все розповість його пісня дзвінкая:
про все, що було і що статися має...
ДІДУСЬ (дістає кобзу, перебирає струни. Задумливо):
Було це давно, у минулі віки,
коли я ще був молодим.
На березі Луги-цієї ріки-
збудований був Володимир...
ХЛОПЧИК:
Був князь Володимир, що Русь охрестив,
його Сонцем в нас називали...
ДІДУСЬ:
Він вірою в Бога наш край освятив,
в йогочесть і місто назвали.
Тоді Володимир знав, люде, усяк-
проліг торговельний тут шлях.
По Лузі ходили тоді кораблі
(бо річка глибока була!),
вивозили крам до чужої землі
(бо річка далеко текла!)
Із лодій дивились на берег купці:
-О, що це за місто на Лузі-ріці?
Вали-як фортеці, і стіни високі,
і вежі з постами, і рови глибокі.
О, що це за місто на Лузі-ріці?
-Цей град - Ладомир, - промовляли знавці.
-Чому Ладомир? З усіма в мирі й ладі?
Чи назва походить від кількості лодій?
Торговці питали тоді, бо не знали,
що іменем княжим це місто назвали.
А град будувався, країна цвіла...
Не знали тоді ми, що напасть ішла
із півдня на Русь. То до нас захотіли
"у гості" ворожії сили.
Готуйсь, Володимире, стати до бою
із хановою ордою!
-Тривога! До бою, сміливії вої!-
дзвонили на сполох дзвони. -
Піднімемось, браття, супроти проклятих
і ворога дружно прогоним!
...О! ми боронились! Незванії гості
залишили тут свої кості.
Та й згодом не раз ворогів ми стрічали
і добре вогнем частували!
Бо недарма народ наш каже:
"Хто з мечем прийде, від меча й поляже!"
УКРАЇНОЧКА:
Змовкає струнний передзвін,
усіх сердець торкнувся він.
Замовк кобзар, мовчали люди.
З минулого майбутнє буде.
Поклав він кобзу у мішок:
ДІДУСЬ:
- Прощайте, люди!-і пішов...
УКРАЇНОЧКА:
А вечір радістю дзвонив.
І раптом хтось слівце зронив:
ХЛОПЧИК:
-Дідусю, хто ви?
ДІДУСЬ:
-Пам"ять я.
А поводир - Історія…
(Завіса).
| 