СНІГОВА КОРОЛЕВА
Onimushy (оригинал)
Я відкрию назустріч холодному вітрові груди -
Поцілуй мене в серце, моя Снігова Королево,
Аби зміг я свій біль та свої почуття геть забути,
Й залишитись навічно у замку твоїм кришталевім.
Обгорни плечі снігом своїм, поцілуй мене в очі,
Щоб я тихо заснув, бо якщо вже не бачити тебе
Доведеться мені, то я бачити більше не хочу
Зовсім, ніц, навіть теплого денного світла не треба.
Поцілуй крижаними вустами іще мої руки,
Що тебе обїймали, їм більше віршів не писати,
Не збивати у кров кулаки об твій лід від розпуки,
У волосся тобі проліски лісові не вплітати...
Тож цілуй, Королево, цілуй мене просто у губи -
Щоби подих в легенях гарячий, останній замерз:
Як довело кохання мене крижанеє до згуби,
Не розкажу нікому... Мій слід у хурделиці щез.
Nutella (перевод)
Я открою навстречу холодному ветру душу,
Поцелуй меня в сердце, о Снежная Королева!
И лишив всяких чувств, оберни в ледяную стужу,
Чтоб забыл я навек о желаниях и надеждах.
Обернув плечи снегом, ты нежно целуй мне глаза,
Чтоб я больше не видел холодной твоей красоты.
Пусть навеки ослепну, не в силах вернуться назад,
К теплым дням, где еще не любил и не строил мечты.
Поцелуй ледяными губами мне теплые руки,
Что тебя обнимали. Им больше стихов не писать.
Я сбивал кулаки до крови руша стены разлуки,
И напрасно пытался цветы в твои косы вплетать.
Ну, целуй Королева, целуй мои жаркие губы!
Чтобы воздух, оставшийся в легких, внезапно замерз.
Все равно безответные чувства к тебе меня скоро погубят,
Никому не признаюсь, что ложе твое - лед из слез.
Я (рефлексія)
Поцілунок у серце-останній, як постріл контрольний.
Ти приречений, любий, на лід і самотніть безмежну…
Погляд твій-ледь пригаслий, байдужо-безвольний…
Я вустами торкнусь до грудей твоїх обережно.
Стільки болю й жалю вже не в змозі вмістить твоє серце,
і з розпуки ніколи, на жаль, не проклюнуться квіти...
Тільки очі – твоєї душі відчайдушне люстерце,
що не може промінчику сонця так щиро радіти…
Поцілунок останній - тобі нагорода за вірність...
Що ж, тоді забуття - милосердніше болю агоній...
Тільки серце у відповідь б'ється твоє…неймовірно!!!
Й після смерті не гасне у ньому шалений вогонь!
© Copyright: Натали Кофе, 2014
|
